Історія міста Світловодськ

Світловодськ –молоде місто на видатних Українських землях, які мають давню історію.

Історія Світловодська – це історія міста Крилов, міста Новогеоргієвськ, та селища Табурище.

Перші згадки про наш край можна знайти в "Повесть Временных лет"(рос.):

«…От тех славян разошлись славяне по земле и прозвались  именами

своими от мест, на которых сели…»

 

«…Так же и эти славяне пришли и сели по Днепру и  назвались  полянами,  а

другие - древлянами, потому что сели в лесах, а другие сели между Припятью и

Двиною и назвались дреговичами, иные сели по Двине и  назвались  полочанами…»

 

«…Когда же поляне жили отдельно по горам этим, тут был путь  из  Варяг  в

Греки и из Греков по Днепру, а в верховьях Днепра - волок до  Ловоти,  а  по

Ловоти можно войти в Ильмень, озеро великое;  из  этого  же  озера  вытекает

Волхов и впадает в озеро великое Нево, и устье того  озера  впадает  в  море

Варяжское. И по тому морю можно плыть до Рима, а от Рима можно  приплыть  по

тому же морю к Царьграду, а от Царьграда  можно  приплыть  в  Понт  море,  в

которое впадает Днепр река…»

Десь саме в наших краях був останній захистні рубежі проти кочівників та половців.

 

Подальша історія краю розквітає з містом Крилов. Існує історична гіпотеза, що поселення існувало, ще за часів Київської Русі, і назва Крилів(Крилов) складається зі староруських слів «красні лови»(гарна охота).

Місто Крилов розташовувалося високому  правому березі Дніпра у місті злиття річки Тясмин та Дніпро.

Місто Крилов було засноване було поляками у 1615 році в Корсунському старостві, як укріплення на південному сході кордону тогочасної Речі Посполитої. Укріплення містечка Крилов, що мало важливе стратегічне положення, дозволяло одночасно контролювати переправи через обидві річки (Дніпра і Тясмину). За такий важливий стратегічний об’єкт відбувалися чисельні бої козаків, поляків і татар. Під час відомого козацького повстання 1625р. козаки під проводом М.Жмайла билися біля Крилова з польськими загонами. У 1662 — війська Юрія Хмельницького воювали з росіянами. .

«»

За свідченням люстрації 1616 р., в поселенні нараховувалось 200 дворів. У тогочасному дворі жило щонайменше 6 чоловік. Отже приблизно в місті Крилов проживало не менше 1200 чоловік. У  1616 p. місту Крилов було надане Магдебурзьке право. Як слобода місто на 30 років звільнялося від податків. Подимний реєстр 1631 р. засвідчує 50 «осілих димів» і 200 огородників. (Дим – основа селянського господарства. Десять-п’ятнадцять димів, переважно родичів, об’єднувалися у дворища. Ці землі складалися з ділянок, розкиданих по різних місцях, і час від часу перерозподілялися. Дворища входили до складу громади (сільської общини). Податки нараховувались на кожний дим.)

Населенні пункти нашого краю пов’язані з козацькою славою. Так Крилов і Власівка були сотенними містечками Миргородського полку. Криловська сотня згадується у складі найстарішого Чигиринського полку відома з 1625 року.  Власівська сотня створена у у 1976 році. Весною 1648 року біля Табурища та Крилова гуртувалися загони озброєнних запорожців.

Землями біля міста Крилова володіли Гетьман Данило Апостол та його син Петро Апостол.

К.В. Шляховий. ВІД ЄКСАПМІЇ ДО СТЕПОВОЇ ЕЛАДИ. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

 

Місто згадується в українських народних думах:

Гей, як на славній Україні,

В славнім городі Крилові,

Там жила стара жона, удова

Та мала три сини,

Як ті ясні соколи...

У складі Російської імперії Крилів вважався містом військового відомства. У 1741 року місто призначене місцем постою Миргородського полку, пізніше — сербського Пандурського полку. Але воно було спірною територією між Російською імперією та Реччю Посполитою, про що свідчать королівські укази датовані навіть 1793 роком. У 1821 році Крилов відрахований до складу орденського Кірасирського полку. У 1860 р. переданий до відання звичайної адміністрації. Перебував у складі Херсонської губернії. На 1894 р. місто налічувало 1634 двори (12 653 жителі), 350 десятин землі, мало 3 православних церкви, синагогу, приходське училище, 2 школи, лікарню, 11 фабрик тощо. Під час Першої світової війни у Новогеоргіївську перебували Кримський кінний полк та 8-й запасний кавалерійський полк російської армії.

Кірасирські та уланські полки, дислоковані на Єлисаветградщині (нинішня Кіровоградська область), взяли активну участь у Польській кампанії 1831 року. За мужність і доблесть, проявлену в боях, начесть цих полків Микола І 2 квітня 1832 року звелів перейменувати населенні пункти, де розташовувалися полкові штаби. Згідно з цим указом місто Крилов отримало нову назву Новогеоргієвськ.

Місто здобуло славу завдяки ремісникам: у ті часи тут були розвинуті швацьке, кожушане, столярне, бондарне, екіпажні ремесла. Край був відомий покладами граніту і гончарних глин. За даними 1910 року Новогеоргіївськ стояв попереду  всіх міст Херсонської губернії за кількістю ярмарків і торжків. Повітовий, окружний та районний статус Новогеоргіївська об’єктивно сприяли розвитку його як міста.

Сучасна історія міста Світловодськ починається з Указу про початок будівництва Кременчуцької ГЕС.

25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі. Будівництво розпочали з радянським розмахом вже у квітні-травні 1954 року. Одночасно з гідровузлом та затвердженим генеральним планом будівництва, розробленим в комплексі з основними спорудами ГЕС, побудували селище гідробудівників. У 1954 і на початку 1955 року ввели в експлуатацію 5182 м2 житлової площі, 2 їдальні, клуб, літній кінотеатр, школу, лікарню на 25 ліжок тощо.  1956 року житлова площа збільшилася ще на 18 тис. м2.

Головні квартали міста розмістили вздовж берега Кременчуцького водосховища на високому Табурищанському мисі, вкритому лісом. Цей зелений масив, разом з велетенським дзеркалом штучного моря надав місту неповторного вигляду. В основу архітектурної структури міста покладено прямокутну сітку вулиць. Паралельно до берега пройшло три головних вулиці: Набережна — вздовж парку понад узбережжям на рівні водосховища.  Приморська вулиця – трохи вище , за планом забудована тільки на стороні, що дивиться на водосховище. Фасади всіх домів «дивляться на море. Головна вулиця міста  — вулиця Леніна, що тягнеться від греблі до вершини Табурищанського мису. Місту пророкувалось велике майбутнє центральну вулицю Леніна спочатку назвали проспект Леніна. Колишні лісові масиви перетворили на центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка та мальовничий лісопарк. Планувалося місто на ті часи просторим і зеленим. Вздовж вулиць і на площах було висаджено багато фруктових і декоративних дерев.

Спорудження ГЕС і водосховища вимагало перенести на нові місця деякі населені пункти району, зокрема і місто Новогеоргіївськ. 1961 року селище гідробудівників Кременчукгесбуду, до складу якого ввійшло і давнє село Табурище, та перенесений із зони затоплення Новогеоргіївськ об’єднали в одне місто, яке назвали на честь тодішнього першого керівника СРСР Микити Хрущова — Хрущов, дарма що за кілька років до цього в СРСР почала діяти прийнята з ініціативи самого ж М.Хрущова заборона називати міста іменами живих керівників держави. Вдруге відвідавши влітку 1962 року нове місто, Хрущов дав прочухана за це місцевим керівникам, і наступного ж дня радянські газети вийшли з інформацією про те, що Перший секретар ЦК КПРС М.С.Хрущов відвідав місто КремГЕС. Так місто і називалося до 1969 року, коли його перейменували в Світловодськ. Кількість населення міста сягала тоді майже 35 тис. чоловік. Генеральний план забудови Світловодська тих часів, складений Харківським філіалом державного Інституту проектування міст, передбачав, що у 1980 році місто матиме вже 100 тис. жителів, і на початку 1970-х збиралися навіть прокладати тролейбусну лінію. Але населення Світловодська перетнуло межу лише у 50 000.

У 1956 році на будівництві Кременчуцької ГЕС побував видатний кінорежисер і письменник Олександр Довженко, а через два роки тут знімались окремі кадри «Поеми про море». Поема для багатьох стала певною трагедією, породженням проблем та сумною згадкою про минувшину.




Недвижимость Лимассол

Відповідно до статті 26 Закону України “Про інформаційні агентства” право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України. Інформація, яку публікує svitlovodsk.info є власністю svitlovodsk.info. Будь-яке копіювання, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень, публікування і ре публікування, передрук чи будь-яке інше поширення інформації з сайту svitlovodsk.info, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, тільки з обов'язковим посиланням на сайт svitlovodsk.info.